Історія ліцею

Перша згадка про парафіяльну школу в селі Залуква належить до 1832 року. Вчителем у ній був отець Петро Левицький. Однак охоплення навчанням дітей було дуже мізерним, хоча народжувалось в 30-50 роках ХІХ ст. 50-60 малят щорічно. Основна частина населення залишалась неписьменною.

У 1875 році в Залукві було відкрито однокласну тривіальну школу, в якій діти вчилися писати, читати і рахувати. Школа знаходилася недалеко від сільської управи. Першими вчителями у ній були Микола і Антоніна Гошовські та священики Антон Алішкевич і Лев Лаврецький. Дещо пізніше вчителювали Павлина Турусевич, Людвіг Зуранський і Емілія Скрентович. На основі документальних джерел академік В. Грабовецький встановив, що у тривіальній школі галицькі діти вивчали «начало науки християнськой» - релігію, «познание писем и слоганія», куди входило «чтеніє» руської (української), польської і німецької мови, «численіє главное і табличное». Після закінчення школи видавалося свідоцтво, в графах якого зазначалося прізвище учня, його соціальне походження, початок вступу до школи, оцінки за «чтеніє», «писаніє», «численіє», здібність, трудолюбивість, звички, кількість пропущених уроків. У примітках пояснювалися  причини слабкої успішності, як «недбалость родителей», «через слабость», «убогость» і таке інше. Під ним підписувались директор і вчителі. Хоч навчання було малодоступним, проте окремі односельці стали високоосвіченими, зуміли знайти себе в інтелектуальному світі і зайняли почесне місце в суспільстві. Серед них Іван Іванович Мирон – член уряду ЗУНР, Міністр транспорту, зв’язку і телеграфу; Михайло Васильович Палагняк - директор школи впродовж тривалого часу, делегат Народних Зборів Західної України.

Проте Залуквянська школа не відповідала потребам сільської громади. Спільними зусиллями сільської управи та церковного комітету на чолі з начальником громади (війтом) Григорієм Зубкевичем, а після його смерті у 1895 році Павлом Круком та залуквянським парохом Львом Лаврецьким збудовано новий шкільний будино  на дві класні кімнати та помешканням для вчителів, який знаходився на місці спортивних майданчиків сучасної школи.

10 вересня 1896 р. нову школу освятили при великому зібранні залуквян та гостей. Школа стала двокласною з українською мовою навчання  та сільськогосподарським ухилом.

Від заснування і до 1914 року школу очолював Іван Яськів, вчителями працювали Броніслав та Софія Кулінські, Катерина Лагощінська, Ядвіга Романська, Ганна Яськів. Вчителем городництва до 1897 р. працював Іван Герунович.

З 1914 року працював директором школи в Залукві Іван Блажкевич. Але з початком Першої світової війни він був мобілізований на фронт і справами школи керувала його дружина Іванна Блажкевич (1886-1977 рр.). Крім освітянських справ, вона багато робила в культурно-просвітницькому напрямку: організовувала працю в гуртку “Сільський господар”, кооперативі “Власна поміч”, читальні, їздила по селах з лекціями про новітні методи господарювання, допомагала голодуючим, вдовам, військовополоненим і дітям-сиротам.

Іванна Блажкевич була свідком і учасницею Листопадового Зриву, внаслідок якого було утворено Західно-Українську Народну Республіку – ЗУНР. Є щось символічне, що 2 листопада 1918 р. на заклик І. Блажкевич у школі зібралось 100 молодих залуквян, які вирушили походом на Галич і встановили там українську владу.

На жаль, ЗУНР проіснувала недовго. Навесні 1919 року Львів захопили поляки, українська армія відступала. 5 травня Іванна Блажкевич записує у своєму щоденнику: “Тягнуться наші стрільчики гостинцем від Сівки. Хто підводою, хто пішки, залишаючи за собою криваві сліди. Для них влаштовано перев’язочний пункт у Залуквянській школі...” Іванна Омелянівна самовіддано доглядала поранених стрільців, з теплотою згадує дівчину Дарку Френдій, яка їй допомагала.

29 травня 1919 р. у село вступили поляки. Почалося переслідування Іванни Блажкевич. Її звільнили з праці в школі, вигнали з помешкання, яке займала з дитиною. 11 червня 1919р. записує у щоденнику: “Нині був останній мій день науки у школі”.

Тільки на початку жовтня 1919 р., отримавши завдяки професору Павлюку “легальну легітимізацію”, почала працювати у Залуквянській школі.

В 1931-1932 рр. у нашому селі вже діяли дві школи: 4-класна двомовна та 1-класна з польською мовою навчання, яка знаходилася у новозбудованому двоповерховому будинку для дітей польської національності (тепер приміщення Залуквянської сільської ради).

Оскільки основне приміщення школи не забезпечувало потреби у класних кімнатах, то окремі класи займалися у приватних будинках жителів села І.Навроцького, М.Месіва та інших. Не мала школа спортивного майданчика для забав для молодших класів. А вся «природодослідницька» діяльність здійснювалася на невеличкому городі директора школи. Ознайомлення із навколишнім світом відбувалося, перш за все, завдяки численних екскурсій, в яких із задоволенням брали участь учителі та учні, щоб менше перебувати в тісних класах, а вивчити історію рідного краю. Багато походів проводилося до с.Крилос, у якому археологічними дослідженнями займався доктор Ярослав Пастернак. Значно зріс інтерес залуквян до відвідин Крилоса після 25 липня 1936 року, коли було оголошено про віднайдення фундаментів Успенського собору – головного храму Галицько-Волинської держави.

Чимало екскурій залуквянські діти здійснювали до видатної архітектурної пам’ятки ХІІ ст.- церкви Св. Пантелеймона.

У 20-30 рр. ХХ ст. в школі працювали Софія Мулик-Яворська та Наум Панасій, які багато зусиль доклали для озеленення шкільного подвір’я. В літній час школа потопала в квітах, а шкільна огорожа була обсаджена кущами морви – шовковиці.

Великим авторитетом користувалася Софія Мулик, яка разом з батьком, парохом села Ігнатієм Муликом, плідно працювала в царині національного просвітництва громади села, особливо молоді.

Заслуговують доброї згадки вчителі׃ Станіслава Козловська та Марія  Ковальська. Старше покоління залуквян пам’ятає їх лагідне ставлення до учнів молодших класів, материнське терпіння до дитячих пустощів.

У 20-30 р.р. ХХ століття залуквянські діти отримували належне національне виховання у дитячих та молодіжних організаціях. У 1921 р. в Залукві відкрився гурток «Рідна школа» імені М.Шашкевича, при якому діяла підліткова секція «Доріст». У 1930 р. члени гуртка заснували хор (керівник А.Чабанюк) та аматорський драмгурток.

Одним із найчисленніших товариств (145 чоловік) був «Сокіл», заснований у 1927 року (голови І.Квасній, Р.Дирда, Р.Петраш). Величезний вплив на молодь села мали молоді патріоти Олекса Пилипонько і Галина Пашинська.

У 1937р. активісти сільської громади на чолі з директором школи Й.Келлєром розпочали безпосередню підготовку до будівництва нової школи: обміняли 10 арів землі у жителя села Михайла Гальовського, обійстя якого межувало зі шкільним подвір’ям, завезли лісоматеріал та вапно. Учні разом із вчителями впорядкували будівельний майданчик. Але здійсненню планів залуквян щодо нової школи завадила Друга світова війна.

Навчальний рік при радянській владі розпочався лише у жовтні 1939 року. Система національної освіти і виховання, яка склалася у нашому краї, зазнала суттєвих змін. Згідно з постановою РНК УРСР від 4 березня 1940 року запроваджувалася нова структура освіти: початкова, семирічна, десятирічна, професійна і вища школи, а також нові навчально-виховні програми, підручники й посібники. Національний зміст навчання й виховання замінювався класово-комуністичним.

Наша школа отримала статус семирічної. Всі класи, починаючи з другого і до четвертого включно, розпочали заняття повторно, без переводу учнів до старших класів.

Для того, щоб виконати Закон «Про обов’язкову семирічну освіту», до навчання були залучені всі діти шкільного віку. Тому в четвертих, п’ятих, шостих класах навчалися учні різного віку.

Про авторитет школи і вчителя серед залуквян свідчить той факт, що 22 жовтня 1939 р. до Народних Зборів Західної України було обрано учителя школи М. Палагняка.

Педагогічний колектив школи під керівництвом директора школи п.М.Погорецького доклав чимало зусиль для поліпшення навчального процесу, зміцнення навчально-матеріальної бази. Попри те, що вчительський колектив був інтернаціональним, що багатьом з них було нелегко відразу сприйняти радянську систему освіти, школа працювала стабільно.

У квітні 1942 р., щоб зберегти за Галичем статус міста, Залукву, за домовленістю з її жителями, було приєднано до Галича. Тому в часи німецько-фашистської окупації в селі функціонувала 3-класна школа під назвою Галицька вселюдська школа №2.

Учні, які хотіли навчатися у четвертому та наступних класах, повинні були ходити до Галицької вселюдської школи №1.

Після німецько-фашистської окупації приміщення Залуквянської школи були розкомплектовані

Директором школи став М.Палагняк, першими приступили до праці вчителі Засєдволк Емілія Михайлівна, Клюба Ярослава Василівна, Клюба Микола Володимирович, Габіцька Ольга Антонівна.

У повоєнні роки працювати до школи прийшла чимала група нових учителів, зокрема української мови та літератури К.П.Баришниченко, математики Л.Т. Букатчук, фізичної культури Г.П.Акімов, початкових класів М.П.Іванова, біології М.І.Литвинець та інші. Слід відзначити, що серед названих вчителів були і такі, яких було направлено зі східних регіонів

25 грудня 1958 року Верховна Рада СРСР прийняла закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток середньої освіти в СРСР», який поклав початок реформування школи. Семирічні і десятирічні школи були переведені на восьмирічні (обов’язкові) та одинадцятирічні загальноосвітні трудові політехнічні з виробничою практикою. Перехід на обов’язкове восьмирічне навчання змусив поставити на порядок денний  питання про будівництво нового приміщення школи. У першій половині 60-их рр. ХХ ст. школа розміщувалася у семи пристосованих будинках, розкиданих по всьому селу. Головний «корпус» школи був у центрі, тут навчалися учні двох класів. Була ще кімната розмірами 3 х 4 м, яка слугувала учительською.

Директорами школи з 1944 по 1965 рр. працювали: Палагняк Михайло, Коцупер Микита, Ільчук Олександра, Ємець Анатолій, Пущинська Надія.

Заступниками директорів з навчально-виховної роботи були: Букатчук Любомир, Скасків Філарет, Гриб Ніна, Цимбаліста Ярослава.

Добрим словом згадують залуквяни ветеранів педагогічної праці: Крису Ємілію Михайлівну, Клюбу Ярославу Василівну, Габіцьку Ольгу Антонівну, Турянську Раїсу Йосипівну, Клюбу Миколу Володимировича, Мулькевич Степанію Юріївну, Литвинець Марію Іванівну, Гринів Марію Григорівну, Цимбалістого Богдана Йосиповича.

Новий етап в історії школи настав у 1964 р., коли громада села приступила до будівництва двоповерхового приміщення нової школи. Будівництво здійснювала Галицька міжколгоспна будівельна організація (директор Мандражеєв Б.,  гол. інженер Боднар) на замовлення колективного господарства ім. І. Франка (голова З. М. Салітринський, інженер-будівельник О.Г.Петраш). Багато робіт, починаючи від фундаменту, виконувала будівельна бригада господарства, технічний нагляд вів головний інженер відділу капітального будівництва управління сільського господарства Галицького райвиконкому С.М.Мельник.

Час підпирав, а тому працювали у дві зміни, не припинялись роботи і взимку.

Будівництво постійно було під контролем районних організацій. Окремі роботи з упорядкування проводились педколективом, учнями та громадою села.

Чимало праці доклав для того, щоб якнайшвидше ввести в експлуатацію нову школу, її директор Микола Скаврінко, який 25 серпня 1965 р. прийняв управління школою і не здогадувався, що доведеться чверть віку керувати нею і залишити вагомий  слід в її новітній історії.

Свято відкриття нової школи стало хвилюючою подією для 560 дітей, їхніх батьків, вчителів, громадськості Отже, з 1 вересня 1966 року школа стала працювати у новому приміщенні з просторими класними кімнатами та навчальними кабінетами, добротним спортивним залом та гарно впорядкованим шкільним подвір'ям. Це все ніби додало педколективу нової енергії до праці: всі вчителі загорілися бажанням зробити школу справжнім храмом знань.

Вчитель фізики Богдан Цимбалістий дообладнав і оформив фізичний кабінет, вчителі біології та хімії Марія Литвинець та Богдан Бейзик- хімічно-біологічний, вчитель фізичного виховання Ігор Іванців доклав всіх зусиль, щоб найсучаснішими були спортзал та спортивний майданчик.

Самотужки вчителі та учні побудували теплицю для проведення дослідів з біології та вирощування теплостійких рослин та квітів.

Біля школи заклали квітники та провели озеленення шкільного подвір'я.

На початку 80-х років педколектив багато зробив для переходу на навчання за кабінетною системою. Адміністрація школи (директор СкаврінкоМ.Б., заступник Мельник Г.І.) почали вишукувати нові форми роботи з вчителями і учнями. Назріло питання удосконалення навчально-виховного процесу, а також методичної роботи, всі аспекти якої було підпорядковано втіленню і виконанню проблемного питання школи «Виховання в учнів свідомого ставлення до навчання». До 1985 року педколектив зробив школу однією з найкращих у районі. Результати перевірок довели, що знання в учнів міцні та ґрунтовні. Більшість випускників 8-х класів продовжувала навчатися  в середніх навчальних закладах, а після їх закінчення - у вузах. З 1961 по 1988 роки випускниками  восьмирічної школи стали 1147 учнів, з них на «відмінно» закінчили школу 113. Своєрідним підсумком сумлінної професійної праці педагогічного колективу, розвитку навчально-матеріальної бази стало рішення виконкому Галицької районної ради  народних депутатів про реорганізацію у 1988 році Залуквянськкої школи з восьмирічної у середню.

У серпні 1990 року педагогічний колектив Залуквянської школи задекларував перехід до національної школи – державно-громадської установи, яка формує й оберігає національну культуру, невіддільна від національного грунту і коріння свого народу, організацією, змістом і формами роботи відповідає національно-культурним особливостям України.

Творення власне української школи педагогічний колектив здійснював під керівництвом директора М.Павлуся та досвідченого заступника з навчально-виховної роботи Мельник Г.І. (У квітні 1990 року М.Б. Скаврінко вийшов на пенсію).

Новий 1990-1991 навчальний рік розпочали з освячення приміщення  школи, яке здійснив отець-мітрат, Галицький декан УГКЦ В.Завірач і подарував школі Святе Письмо (Біблію).

У першій половині 90-х років ХХ століття у нашій школі розпочалося істотне оновлення. Школа прагнула адаптуватися до основних модернізаційних процесів загальносуспільного значення: формування власної державності, створення ринкової економіки, інтеграції у світовий соціокультурний та освітній простір, оволодіння інформаційними технологіями. Суттєві зміни відбулися у змісті навчання. Вчителі разом із учнями відкривали для себе невідомі сторінки історії України, вивчали твори раніше заборонених письменників, напрацьовували позитивний досвід з народознавства. Активно працювали в цих напрямках директор школи М.Павлусь, заступник Г.Мельник, вчитель історії О. Басараб, вчителі української мови і літератури О.Майструк, Л.Юськевич, Л.Майструк та ін.

Серед передових учителів краю початку ХХ ст., які сіяли зерна просвітницької науки, значне місце займає постать письменниці, громадської діячки, просвітительки Іванни Омелянівни Блажкевич (09.10.1886 – 01.03.1977), яка вчителювала в с.Залуква з 1914 по 1920 рр..

У 1990-1991 н.р. педколектив вирішив вивчити творчість письменниці, дослідити її звитяжний вклад у творення незалежної вільної України

Наближалася 105-а річниця від дня народження Іванни Блажкевич. 6 жовтня 1991 р. завдяки великій підтримці голови Галицької районної ради п.В.Крука, завідуючого відділом освіти  п.І.Коваля було проведено в селі Залуква вшанування пам’яті Іванни Блажкевич. Урочиста академія розпочалася в храмі Святих Апостолів Петра і Павла с. Залуква, продовжилася в Народному домі науково-практичною конференцією.

На рубежі ХХ і ХХІ століть педагогічний колектив поставив перед собою стратегічну мету - перевести діяльність школи в режим розвитку. Пошук засобів досягнення мети привів до обрання у 2001 році науково-методичної теми (проблеми) школи «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу  на основі системного підходу до управління школою».

Роботу над виконанням вищеназваного перспективного плану організувала адміністрація школи у новому складі: Чаграк В.О. – директор школи, заступники – Кобзар В.О., Рарик О.Г., педагог-організатор – Кутинська Н.М.

Ювілейний 2006-2007 навчальний рік (40 років новому приміщенню) для Залуквянської школи розпочався з підготовки і святкування 120-річчя від дня народження письменниці, видатної громадської діячки ХХ століття Іванни Омелянівни Блажкевич.

Вчителі і випускники школи підготували тематичну сторінку в районній газеті «Галицьке слово» від 7 жовтня 2006 року, присвячену І.Блажкевич, де надруковано статті педагога школи, просвітянки Г.Мельник «Вчителька державності», студента, випускника школи Р.Рарика «Життя гідне подиву» та вірш учителя української мови і літератури Л.Майструк «Пам’яті Іванни Блажкевич», вміщена добірка дитячих віршів І.Блажкевич.

А в 2011 р. проект «Вчителька державності», присвячений 125-річчю І.Блажкевич в обласному конкурсі «Я - громадянин України» зайняв ІІ місце. (вчитель Майструк Л.С.). Школа активно співпрацює з обласною організацією «Молода Просвіта» та її голою Є.Бардяк. 11 грудня 2011 р. в сільському будинку культури відбулася урочиста посвята в члени «Молодої Просвіти» учнів школи.

Цього ж року Залуквянська сільська рада перемагає в І обласному конкурсі проектів і програм місцевого самоуправління з проектом «До культури сільської громади через «Просвіту», автором якого є директор школи В.Чаграк. Мета проекту полягає у створенні на території Залуквянської сільської ради цілісного культурного та освітнього середовища, яке б максимально сприяло розвитку духовної культури молодих залуквян на основі ціннісних та історичних надбань Товариства «Просвіта», а також проектом передбачено для зміцнення матеріальної бази культурно-просвітницької роботи влаштувати у приміщенні Залуквянської школи просвітянську світлицю.

19 травня 2012 р. за участі духовенства о.В.Заверача та о.В.Кузюка, сільського голови М.Залецького, громадськості села, педагогів школи, керівництва обласного товариства ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка С.Волковецького та Є.Бардяк, голови сільського осередку ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка Л.Скрентович, начальника відділу освіти В.Матіїва, голови Галицької районної ради П.Стрембіцького на базі школи відкрито «Просвітянську світлицю», яка слугуватиме школі і малою актовою залою. У зв’язку з діяльністю на базі школи місцевого осередку «Просвіти» змінюється науково-методична тема (проблема) школи: «Побудова навчально-виховного процесу з урахуванням історичного досвіду та ідейних засад діяльності товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка»

У 2013 р. Залуквянська сільська рада вдруге перемагає в обласному конкурсі проектів і програм місцевого самоуправління з проектом «Влаштування спортивно-хореографічної зали в с. Залуква», автором якого є директор школи В.Чаграк. Метою проекту є створення кращих умов для занять фізичною культурою і спортом, ритмікою і хореографією, іншими видами оздоровчої діяльності для дітей, молоді та дорослого населення села Залукви за рахунок влаштування спортивно-хореографічної зали у приміщенні Залуквянської школи.

11 вересня 2013 р. урочисто відкрито спортивно-хореографічну залу за участю о.В.Заверача, голови Галицької РДА Г.Івасишина, голови Галицької районної ради П.Стрембіцького, народного депутата України Р.Чернеги, заступника директора департаменту освіти і науки, сім’ї, молоді та спорту Івано-Франківської ОДА А.Дутчака, педагогів школи, голови сільської ради М.Залецького, громадськості села.

Рішенням 21 сесії районної ради шостого скликання від 22 листопада 2013 р. Залуквянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів присвоєно ім’я Іванни Блажкевич. Також затверджено новий Статут школи.