Школа імені Іванни Блажкевич
У 2013 році в історії Залукви сталася важлива подія: рішенням 21 сесії Галицької районної ради шостого скликання від 22 листопада 2013 року Залуквянській школі присвоєно ім’я видатної громадської діячки, письменниці та педагога Іванни Блажкевич. Для того, щоби зрозуміти значення цього факту маємо, передовсім, відповісти на два питання - перше: «Яким чином Іванна Блажкевич пов’язала свою життєву долю із Залуквою та чим була Залуква у її житті?» та друге: «Які кроки були зроблені сільською громадою та школою, щоби вирішити питання про присвоєння нашому навчальному закладу імені Іванни Блажкевич?».
Народилася відома вчителька, громадська діячка, письменниця 9 жовтня 1886 року в селі Денисів на Тернопільщині в сім’ї народного вчителя. Раннє дитинство Іванни проходило в рідному селі, де батьки мали гарний сад, квітники, велику пасіку, своє поле, коней, корів і птицю. У десять літ закінчує тут початкову школу. На відмінно здає екзамени до Тернопільської виділової школи, яку закінчує у 1900 році. Займається самоосвітою і вже у зрілому віці складає екстерном екзамени до Львівської учительської семінарії. У рідному селі вона організувала культурно-освітній гурток та читальню, а в 1904 році заснувала товариство “Кружок руських дівчат” і очолила його.
У 1911 році Іванна завершує роботу над етнографічною книгою «Одяг денисівців», яка була відправлена в музей Олександра ІІІ (нині Етнографічний музей). Цього ж року Іванна одружилася з народним учителем Іваном Блажкевичем. Разом з ним переїхала в село Суботів Галицького району. Тут у них народився син Богдан, пізніше доктор фізико-математичних наук, професор, член Інтеркосмосу, український вчений в галузі електротехніки.
У 1914 році її чоловіка Івана Блажкевича переводять на роботу директором Залуквянської школи. Життєвий період Іванни Омелянівни, пов'язаний з перебуванням у Залукві, «постає,- за образним висловом професора Богдани Криси, - як незабутній простір молодого досвіду, життєвих випробовувань, історичних перемін». Тут молоде подружжя захопила Перша світова війна, яка розлучила їх на сім років, керівництво школою фактично лягло на плечі цієї мужньої жінки. Чоловік Іванни Блажкевич був австрійським військовополоненим. І тільки в жовтні 1920 року повернувся з далекого Туркестану, щоб стати до праці на рідній, але знову поневоленій землі.
Про страхіття Першої світової війни, події, які розгорталися в селі Залуква, м. Галичі та його околицях, розповідає Іванна Блажкевич у своєму романі “Жінка на бойовій лінії”, уривки якого надруковано в часописі “Дзвін”. З нього дізнаємося, як Блажкевич допомагала місцевому населенню, яке потерпіло у війні, військовополоненим, засновувала сирітські притулки для дітей, збирала харчі для хворих у лікарнях. 19 серпня 1917 року в селі Залуква на зборах з ініціативи І. Блажкевич було вирішено відкрити читальню і крамницю, створено «Просвіту». При гуртку «Сільський господар» створила рятунковий комітет для тих, хто повернувся з місць вислання, їздила по селах в справі організації допомоги людям. Була організатором кооперативу “Власна поміч” у Залукві. Невтомно підтримувала і обороняла жінок перед війтом, виступала проти визиску населення, особливо жінок. Тому війти вважали її особистим ворогом і погрожували арештувати за бунт проти влади. Вона засновувала дитсадки, читальні, споживчі кооперації, жіночі товариства, різні курси для жінок та дівчат. Нею було проведено більше 700 віч, зборів, мітингів. Лише в 1917 році вона побувала на виступах у 38 селах (Викторові, Залукві, Крилосі, Кремидові, Кінчаках, Медусі, Межигірцях, Пукасівцях, Поплавниках та інших).
Іванна Блажкевич була свідком і учасницею Листопадового зриву, внаслідок якого було утворено Західно-Українську Народну Республіку – ЗУНР. Є щось символічне у тому, що 2 листопада 1918 року на заклик Іванни Омелянівни у школі зібралося 100 молодих залуквян, які вирушили походом на Галич і встановили там українську владу.
Коли Прикарпаття захопила Польща, репресії проти Блажкевич посилились. У травні 1919 року поляки звільнили її з посади вчительки. “За 12 днів проведено в моїй хаті 17 ревізій і 8 разів мене арештовано”, — писала українська діячка у спогадах. Місцеві селяни переховували її, доглядали малого сина Богдана. П’ять місяців вона переховувалася у лісах біля Крилоса, а потім – у Рожнятові. Тільки на початку жовтня 1919 р., отримавши завдяки професору Павлюку «легальну легітимізацію», почала працювати у Залуквянській школі.
У 1920 році переїхала в Станіслав до сестри Меланії, яка була дружиною відомого лікаря-окуліста Ярослава Грушкевича, котрий разом із В.Стефаником у складі Галицької делегації їздив у 1903 році в Полтаву на відкриття пам’ятника І. Котляревському. У 1920-1921 роках Блажкевич працювала в Станіславі в Рідній школі ім. Шашкевича та в Товаристві охорони дітей і опіки над молоддю. Заснувала дитячий будинок на околиці Станіслава.
У 1922 році Іванна Омелянівна полишає Прикарпаття і до кінця свого життя проживає у рідному Денисові, для якого зробила багато добрих справ.
Залуквяни вже давно плекали надію присвоїти місцевій школі імені Іванни Блажкевич. Адже перші побажання про присвоєння школі імені відомої письменниці, громадського діяча та педагога були висловлені ще в жовтні 1991 року під час першого вшанування пам'яті Іванни Блажкевич у селі Залуква. А на честь відзначення 80-річниці проголошення ЗУНР 1 листопада 1998 року з ініціативи Галицької філії Союзу українок у селі Залуква відкрито меморіальну дошку Іванні Блажкевич (скульптор Орест Каленюк) на фасаді загальноосвітньої школи. Ця обставина призвела до того, що окремі автори публікацій про Залукву (Петро Арсенич, Зеновій Федунків, Ольга Максимонько) вважали, що місцева школа вже носить ім’я Іванни Блажкевич.
При підготовці до святкування у 2006 році 110-ї річниці від заснування світської початкової школи у селі Залуква та 40-річчя роботи школи у сучасному приміщенні оргкомітет святкування намагався вирішити питання про присвоєння школі імені Іванни Блажкевич. Підтримував цю пропозицію відомий краєзнавець, колишній директор школи, який чверть століття її очолював, М.Б. Скаврінко. Однак відсутність на той час відповідного закону завадила прийняттю позитивного рішення.
У жовтні 2011 року під час святкування 125-тої річниці від Дня народження І. Блажкевич громада с. Залукви ще раз висловилася за присвоєння імені І. Блажкевич місцевій школі. Молоді просвітяни школи, які успішно представили проект «Вчителька державності» на районному (І місце) та обласному (ІІ місце) конкурсах учнівських проектів «Я - громадянин України!», теж підтримали ідею присвоєння школі імені Іванни Блажкевич. Однак, через призупинення Кабінетом Міністрів України дії відповідних підзаконних актів та відсутність необхідного законодавчого регулювання, дане питання і тоді не вдалося вирішити.
З набуттям чинності закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» від 24 травня 2012 року виникла можливість завершити розпочату справу. Відповідно до п.8 ст.6 названого закону суб’єктом прийняття рішення з зазначеного питання може виступити районна рада. Перший крок, який необхідно зробити для цього – упродовж не менше двох місяців від дня оголошення організувати громадське обговорення питання про присвоєння Залуквянській школі імені Іванни Блажкевич. Згідно п. 4 Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2012 р. № 989, Галицька районна рада на своєму сайті оприлюднила інформаційне повідомлення про проведення громадського обговорення.
В ході громадського обговорення здійснено публікації про Іванну Блажкевич в газеті «Галицьке слово» за 26 липня та 02 серпня 2013 року Ганною Мельник («Відданість – гідна подиву») та Лідією Майструк («Вкраїну вільну верни нам, Мати»), проведено збори трудового колективу Залуквянської школи та «круглий стіл» за участю місцевого осередку товариства «Просвіта» ВУТ імені Тараса Шевченка. Всі учасники громадського обговорення висловилися на підтримку присвоєння Залуквянській ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Іванни Блажкевич. Отже, вже згадуваним рішенням Галицької районної ради від 22 листопада 2013 року, було завершено тривалу роботу по присвоєнню Залуквянській школі імені Іванни Блажкевич. Відрадно, що наш навчальний заклад став першим серед освітянських закладів Галицького району, якому присвоєно ім’я відомої особи.
Інколи мене, як директора школи, батьки питають: «Скажіть будь-ласка, окрім вшанування світлої пам’яті Іванни Блажкевич, що дає для школи присвоєння її імені, чи матиме школа від цього якісь матеріальні чи інші переваги?». Відповідаю їм, що жодних переваг від присвоєння школі імені однієї з найприкметніших постатей українського руху XX століття в Галичині ми не матимемо. Навпаки, та обставина, що наша школа носить ім’я відомої української патріотки покладає на всіх учасників навчально-виховного процесу додаткові моральні зобов’язання. Адже у нинішній складний час всі ми разом маємо ще з більшою наполегливістю втілювати мрії Іванни Омелянівни щодо розвою української національної школи, щоби:
«В рідній школі рідна мова
І люди свої
Там спливали би в утісі
Години мої.
Там пізнав би я минуле
Рідного краю,
Там зажив би я весело, немов у раю».
Чаграк В.О., директор Залуквянської ЗОШ I-III ступенів імені Іванни Блажкевич Галицької районної ради
